Правильне харчування: у найближчі п’ять років Україна зможе збільшити експорт продуктів до $ 11-12 млрд

20.02.2011

В кінці 1980-х років Україна була одним з основних постачальників продуктів харчування для СРСР. Тільки український експорт зернових становив близько 20 млн т. при врожаї в 45-50 млн т. Площа посівів з тих пір не змінилася: пшеницею та іншими зерновими засівається 15-16 млн гектарів. Обсяг врожаю останні кілька років коливається в діапазоні 30-40 млн т. Середня врожайність зернових впала з 35 ц/га до 25-30 ц/га, велика частина побудованих за часів Союзу потужностей зі зберігання прийшла в непридатність.

Якщо 20 років тому з України щорічно вивозилося по 20 млн т зернових, то минулого року — з моменту збору врожаю по 31 грудня — було експортовано 2182000 т зернових, всього на $ 2,5 млрд. Ще гірше йдуть справи з вирощуванням фруктів і овочів , в м’ясної і молочної галузях. Наприклад, якщо сири, нехай і в невеликих кількостях, але все ж експортуються, то м’ясопродукти, свіжі овочі та фрукти імпортуються.
Експерти називають три основні причини катастрофічного падіння експорту. По-перше, після розвалу СРСР український агропромисловий комплекс втратив звичні ринки збуту, а його становлення припало на період низьких цін на сільгосппродукцію на світових ринках. По-друге, за минулі роки значно просіла врожайність практично всіх с/г культур: валовий збір тепер критично залежить від природних умов. Таким чином, некатастрофічная посуха 2010 року, приміром, призвела до падіння врожаю зернових відразу на 14,6% рік до року — до 39,3 млн т. І, нарешті, третьою причиною стало квотування основного експортного продукту — зерна, поставки якого до досі жорстко обмежені через побоювання зростання цін на внутрішньому ринку.

Попит

Зараз високим попитом за кордоном користується навіть фуражна пшениця українського виробництва — за тонну такого зерна можна виручити більше $ 200. Затребувані на світовому ринку вітчизняні кукурудза, жито, ячмінь, гречка, соняшникова олія, сири і багато іншого. Так було не завжди. Найбільш масштабний спад виробництва продуктів харчування України пережила наприкінці 1990-х. Однією з головних причин став відносно низький рівень цін на світових ринках. Наприклад, пшениця десять років тому коштувала близько $ 100-110 за тонну, основні виробники — США, Канада і країни ЄС — дотували власний агропром і ревно захищали внутрішні ринки від демпінгу. Зрештою виробництво зернових в Україні до 1999-2000 рр.. впало до 24-25 млн т. Аналогічні процеси відбувалися з більшістю інших продуктів харчування: зростав імпорт готової продукції, падало внутрішнє виробництво.
Ситуація на світових ринках почала змінюватися в минулому десятилітті. Бурхливий розвиток emerging markets призвело до зміни структури споживання. Близько 2 млрд жителів планети — в першу чергу Китаю, Індії і Південної Америки — за даними експертів Продовольчої програми ООН (ФАО), щорічно збільшували споживання м’яса на один-два кілограми на людину. Але для отримання одного кілограма м’яса потрібно близько 8 кг кормів у вигляді зернових. У результаті в 2005-2010 рр.. попит на фуражне зерно щороку зростав на 30-32 млн т, або приблизно на 2%.
На цей же період припав рекордний стрибок цін на продовольство, спровокований ф’ючерсними спекуляціями. Рятуючись від іпотечної кризи, в 2007-2008 рр.. банки і трейдери вкладали мільйони доларів на сировинні активи, у тому числі продовольчі. Як наслідок, продовольчий індекс ФАО (що включає ціни на 55 груп товарів), який з кінця 1990-х по 2007 рік коливався в межах від 90 до 130 пунктів, до 2008-го зріс до 210 пунктів. Економічна криза відкинув ціни до рівня 2007-го, проте всього півтора року тому, у січні 2011 року, індекс ФАО поставив новий рекорд: 230 пунктів.
Втім, аналітики ФАО розраховують, що в 2011-2019 рр.. вартість продовольства буде на рівні літа 2008-го або осені 2010-го (індекс ФАО 180-200 пунктів).
Для України це означає постійний попит на основні види с/г продукції та експортну виручку на рівні $ 11-12 млрд у рік при потенціалі як мінімум $ 15 млрд.

У третину сили
До 70% всієї території України припадає на родючі грунти і сільськогосподарські угіддя — 41,8 млн га. Це багато навіть в порівнянні з такими великими державами, як США, Канада, Австралія: Україна входить до десятки країн світу з найбільшою територією ріллі. Вітчизняні чорноземи дозволяють збирати врожаї в два-три рази більше від нинішніх 25-30 ц/га.
За словами директора Інституту фізіології рослин і генетики НАН України Володимира Моргуна, кілька вітчизняних господарств добилися врожайності пшениці на рівні 80-100 ц/га. Тільки використання селекційних сортів пшениці може вдвічі збільшити нинішню врожайність — до 50-60 ц/га.
Проблема низьких урожаїв — проблема грошей. «В один гектар при вирощуванні зернових потрібно інвестувати близько $ 1 тис. Ці інвестиції окупляться за три-чотири роки», — пояснює директор асоціації «Український клуб аграрного бізнесу» Володимир Лапа. За його підрахунками, врожайність при такому рівні інвестицій зросте як мінімум на 25-30%.
Ще один головний біль аграріїв — відсутність інфраструктури з транспортування і зберігання врожаю. Наприклад, всі українські елеватори здатні зберігати не більше 30 млн т зерна. Якщо в 2011 році аграрії зберуть 50 млн т, значна частина врожаю пропаде через те, що зерно ніде зберегти навіть протягом кількох місяців. Ситуація зі зберіганням овочів і фруктів ще гірше, саме тому на полицях вітчизняних супермаркетів майже не зустрічаються українські яблука, груші або персики. Все це відразу після збору врожаю відправляється на переробку. Інакше згниє.
Всього, за твердженням експертів, український агросектор потребує приблизно $ 20 млрд інвестицій. Теоретично цю суму в розвиток сільського господарства всього за п’ять-сім років могли б вкласти працюють в Україну великі агрохолдинги — аграрний бізнес цікавий інвесторам. «Рентабельність вирощування пшениці доходить до 50%», — пояснює начальник аналітичного департаменту консалтингового агентства «ААА» Марія Колесник.
Але інтерес інвесторів до українського АПК зводить нанівець ціновий контроль і квотування експорту основного виду с/г продукції — зернових.

Держрегулювання


Яскравий приклад — фактична заборона експорту зерна восени 2010 року за допомогою розподілу квот, величина яких була на порядок менше, ніж можливості трейдерів. Але з точки зору держави квотування дало потрібний результат — у той час як зерно в світі подорожчало до $ 350, на внутрішньому ринку України його вартість не перевищувала $ 250.
Зростання цін на хліб, м’ясо і молоко уряду вдалося притримати. Але через обмеження експорту аграрії зазнали сотні мільйонів доларів збитків, а у галузь не прийшли заплановані інвестиції. Простий приклад: на початку минулого року міністр агрополітики Микола Присяжнюк заявив, що очікує 60 млрд грн інвестицій в український АПК. Але за оцінками експертів, реальний обсяг іноземних вкладень виявився на рівні 120-160 млн грн. В основному — через квотування.
Деякі експерти вважають, що 10 млрд грн дотацій аграріям, заплановані в бюджеті, було б логічніше витратити на адресну допомогу малозабезпеченим, — цього буде достатньо для забезпечення їх фізіологічною нормою основних продуктів харчування: хліба, молока і т. п. При цьому малозабезпечене населення буде захищене від інфляції, а аграрії зможуть заробити на експорті зернових тоді, коли ціни на них максимальні.
Насправді, 10 млрд грн може і не вистачити. Щомісячні витрати на придбання мінімального набору продуктів за розрахунками Держкомстату становлять близько 500 грн на місяць. Зростання цін на зернові на 40% приведе до подорожчання продуктового кошика Держкомстату приблизно на 100 грн на місяць, або на 1200 грн на рік. 10 млрд грн вистачить, щоб компенсувати таке зростання цін для 8300 тисяч чоловік. Але за даними Мінпраці, в Україні налічується 12500 тисяч малозабезпечених.
Інше рішення — ввести експортне мито на зерно. У період стрімкого зростання цін в уряді вже розглядали можливість оподаткування експорту в розмірі приблизно 20% митної вартості.
Третій варіант пропонують експортери і зернотрейдери: дозволити без усіляких обмежень експорт зернових на рівні 80% експортного потенціалу, що розраховується залежно від обсягів врожаю. Подібних рішень галузеві організації та експерти пропонують чимало. Але уряд використовує саме незграбне з них — у вигляді прямої заборони.

Зерном єдиним
Так чи інакше, виробництво зерна в Україні приречене збільшуватися, але темпи зростання будуть залежати від уряду. Це може бути приріст на 2-5% на рік, а може і на 15-20%. Перший варіант імовірний в разі продовження політики квотування. Другий — при відкритті кордонів для експорту і відмови від регулювання цін на внутрішньому ринку.
Швидше за все, уряд піде третім шляхом, обмежившись напівзаходами: збільшить квоти, зробить їх видачу більш прозорою, що дозволить залучити інвестиції українських і російських бізнесменів, яким не звикати працювати в подібних умовах, — але продовжить у ручному режимі регулювати ціни на продукти харчування на внутрішньому ринку. Підсумком такої політики буде збільшення обсягів виробництва зерна до 2015-2016 рр.. на 20-30%, а експорту — на 40-60%. А це плюс $ 3-4 млрд.

Цікаве:

Піраміда «МММ-2011» Мавроді починає валитися
Незвичайний кратер на Марсі підтвердив підозри вчених
Про біржі Форекс

Ваші думки

Скажіть нам, що ви думаєте...

Ви повинні увійти, щоб залишати коментарі.